Дитина і дитинство у ранньомодерних вченнях про цілісну освіту особистості

Анотація

Дослідження присвячено історико-педагогічному аналізові місця і ролі проблематики дитини і дитинства у ранньомодерній філософсько-педагогічній спадщині. Педагогічні ідеї піклування про дитину розглянуто у контексті тогочасного вчення про цілісну освіту особистості.

Представлено історико-педагогічний порівняльний аналіз європейських уявлень про дитину і дитинство в добу пізнього Середньовіччя та раннього Нового часу. Констатовано, що середньовічне суспільне сприйняття дитини зводилося до метафоричного концепту «маленький дорослий». З одного боку, європейці досить часто всерйоз не сприймали немовля, дитина найменшого віку мало що означала, спостерігалося байдуже ставлення до маленьких дітей, особливо в період їхнього доживання до п’ятирічного віку. З іншого – лише розпочавши самостійно ходити, дитина практично відразу залучалася до домашньої роботи, а згодом й до реальної праці. З’ясовано, що пропонуючи нову концепцію виховання та ідею цілісної освіти, ренесансні гуманісти звернули увагу на найперший період становлення особистості – ранній дитячий вік. Доведено, що здобутком ренесансного педагогічного дискурсу було відкриття світу дитини та кардинальна зміна ціннісно-смислового уявлення європейців. Гуманісти утвердили ренесансне бачення дитинства як «найщасливішого і найприємнішого віку» та запропонували чимало ідей педагогічного супроводу дитини, висловили низку порад щодо природовідповідного та індивідуалізованого піклування про неї.

На основі аналізу творів європейських мислителів (Е. Роттердамський, Х. Вівес та ін.) відтворено гуманістичне бачення дитячого віку, описано запропоновані гуманістами методики та особливості виховання дітей. Звернено увагу на те, що запропоновані в межах концепції цілісної освіти ідеї виховання дитини, розвивалися насамперед на рівні інтелектуальної дискусії, а їхнє впровадження в практику розпочалося лише з інституціюванням закладів освіти церковними реформаторами – протестантами та єзуїтами. Зроблено висновок про виняткову цивілізаційну роль ренесансно-гуманістичного дискурсу для відкриття світу дитини в ранньомодерному європейському суспільстві.