Ідея цілісної освіти у педагогічному вченні лідерів ренесансного гуманізму

Анотація

Присвячено аналізові змісту ідеї цілісної освіти особистості у педагогічному вченні лідерів ренесансного гуманізму. Проаналізовано соціокультурний зміст і педагогічний потенціал ренесансного гуманізму, звернено увагу на його атрибути, як-от: ідейно-світоглядне обґрунтування нового уявлення про людину як центр світу та світогляду – антропоцентризм; ідейне збагачення та поширення гуманізму як світоглядної позиції про визнання людини як найвищої цінності; звернення до античної педагогічної традиції у площині вивчення античного знання, текстів грецьких і римських авторів; підтримка природничих наук і мистецтва; розуміння освіченості як важливого чинника особистісного і соціального розвитку та заклик до радикальної перебудови освіти, яка базувалася на гуманістичному світогляді.

Проаналізовано зміст ренесансно-гуманістичної ідеї цілісної освіти особистості за такими критеріями: 1) онтологічне та антропософське підґрунтя педагогічних ідей гуманістів; 2) освітньо-філософська інтерпретація ранньомодерного уявлення про цілісну освіту особистості та її цивілізаційного значення; 3) телеологічні, аксіологічно-смислові та етико-моральні засади педагогічного ідеалу цілісної освіти особистості; 4) настанови ренесансних гуманістів про шляхи реалізації ідеї цілісної освіти особистості в оновленому змісті та методах навчання і виховання; 5) організаційно-педагогічні засади втілення ідеї цілісної освіти особистості.

Доведено, що педагогічний ідеал ренесансного гуманізму становила особистість, яка гармонійно поєднала християнське благочестя та ренесансну освіченість, професійність, внутрішню культуру. Виявлено, що структура ренесансного розуміння цілісної освіти особистості вибудовувалася на таких цінностях як «побожність» (“pietas”), «вченість» (“eruditio”), «істина, правда, чесність» (“veritas”). Зроблено висновок про те, що парадигма ренесансного педагогічного ідеалу органічно поєднала християнське благочестя та бездоганну класичну освіченість, засновану на античній літературній спадщині, а ренесансні два цільові пріоритети «побожність і ерудиція» (“pietas et eruditio”), успішно корелювали із еразмівською концепцією християнського гуманізму про «освічене благочестя» (“pietas litterata”).

Констатовано, що цінність ренесансно-гуманістичної педагогічної парадигми полягає в тому, що її мислителі запропонували системний погляд на ідею цілісної освіти та окреслили шляхи її реалізації. Вибудовуючи ідею цілісної освіти, ренесансний гуманізм успішно реалізував запит тогочасного суспільства – виховання діяльної, професійної та доброчесної особистості, яка б успішно адаптувалася до кардинальних змін, які переживала ранньомодерна Європа – нової світоглядної, політичної, економічної та релігійної ситуації.