Сутність і структура міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів
DOI:
https://doi.org/10.33272/2522-9729-2021-2(197)-42-46Ключові слова:
міжкультурна компетентність; компетенція; модель міжкультурної компетентності; професійна компетентністьАнотація
Розглянуто питання сутності міжкультурної компетентності майбутніх перекладачів та її структуру. Проблеми навчання студентів із зазначених спеціальностей передбачають отримання необхідних знань і можливостей професійного розвитку. Питання підготовки кадрів зі спеціальності перекладача в умовах бакалаврату досліджувались багатьма вченими різних країн. Стаття звертає увагу на дослідження поняття «міжкультурна компетентність». Аналіз досліджень поняття «міжкультурної компетентності» з точки зору різних підходів дозволив з’ясувати, що важливу роль в її формуванні відіграють емоції, особистісні якості. Визначено, що міжкультурна компетентність включає п’ять елементів: мотивацію, знання, вміння, контекст і результат.
Зосереджено увагу на композиційній моделі міжкультурної компетентності (дослідження Д. Діардорф), яка визначає когнітивні знання (елементи культурної самосвідомості, розуміння культури, специфічну для культури інформацію та соціолінгвістичну обізнаність); афективні елементи (ставлення, повага, відкритість, допитливість і терпимість до двозначності); поведінкові виміри (слухання, спостереження, інтерпретація, аналіз, оцінка та взаємозв'язок).
Встановлено, що поняття професійної компетентності сучасного бакалавра-перекладача може посилатися на професійні якості, необхідні для перекладачів, які займаються перекладацькою діяльністю, включаючи професійні знання, професійну етику, здатність до міжособистісного спілкування з клієнтами тощо. Перекладацька компетенція належним чином проявляється: у стратегії роботи в режимі реального часу, а саме, в процесі автентичного перекладу; у розмежуванні двох мов при вирішенні проблем перекладу; оперуванні знаннями на ринку праці перекладачів; вирішенні проблем перекладу у різних типах тексту, використовуючи відповідні стратегії.
Посилання
Арасаратнам Л. A., Дурфель M. Д. Компетентність міжкультурної комунікації: Визначення ключових компонентів з полікультурних перспектив. Міжнародний журнал міжкультурних відносин. 2005. № 29. С. 137–163.
Беннетт Дж. М. Вирощування міжкультурної компетентності: перспектива процесу. Довідник з міжкультурної компетентності SAGE / Д. K. Діардорф (ред.). Тисяча Оукс, Каліфорнія : Мудрець 2009. С. 121–140.
Дай X-д., Чень Г. M. (Ред.). Компетентність міжкультурної комунікації: Концептуалізація та її розвиток у культурному контексті та взаємодіях. Ньюкасл-апон-Тайн, Великобританія : Кембриджські вчені, 2014.
Джонсон Дж. П., Томаш Ленартович, Сальвадор Апуд. Міжкультурна компетентність у міжнародному бізнесі: до визначення та моделі. Журнал міжнародних бізнес-досліджень. 2006. № 37. С. 25–43.
Діардорф Д. К. Виявлення та оцінка міжкультурної компетентності як студентського результату інтернаціоналізації. Журнал досліджень з міжнародної освіти. 2006. № 10. С. 241–266.
Кравченко Г. Ю., Лю Я. Підготовка перекладачів-бакалаврів у закладах вищої освіти Китаю. Проблеми інженерно-педагогічної освіти : зб. наук. пр. / Укр. інж.-пед. акад. ; голов. ред. д-р пед. наук, проф. Д. В. Коваленко. Харків, 2020. № 67. С. 162–173.
Ланьє Франсуа. Рессір ла формації, що відповідає компетенція. Монреаль : Герен. 2000.
Лін Даджин. Новий підхід до міжкультурної комунікативної компетентності. Журнал нормального університету Фуцзянь (видання для філософії та соціальних наук). 1996. № 3. С. 58–62.
Національний консультативний комітет з викладання англійської мови для спеціалістів вищої освіти при Міністерстві освіти Китаю : нац. посіб. з виклад. іноз. мов. Пекін : Виклад. Іноз. мов та наук. преса. 2020. 25 c.
Окаяма К. М., Фуруто С. Б., Едмондсон, Дж. Компоненти культурної компетентності: ставлення, знання та вміння. Культурно компетентна практика: Навички, втручання та оцінки. Бостон, Массачусетс : Еллін і Бекон, 2001. С. 89–100.
Уорд К., Бохнер С., Фернхем А. Психологія культурного шоку. Лондон, Великобританія : Рутледж. 2001.
Чень Г. M, Староста В. Дж. Компетенція міжкультурного спілкування: синтез. Щорічник спілкування. 1996. № 19. С. 353–383.
Чень Г. М. Модель глобальної комунікативної компетентності. Дослідження засобів масової інформації в Китаї. 2005. № 1. С. 3–11.
Шпіцберг Б. Х. Модель компетентності міжкультурного спілкування. Міжкультурна комунікація: Читач (8-е видання). Белмонт, Каліфорнія : Навчання Wadsworth Cengage. 1997. c. 379–391.
Bilyk N. I. Сommunicative competence as a professional quality of teacher for general secondary education. Theory and practice of introduction of competence approach to higher education in Ukraine : monograph / edit. S. T. Zolotukhina, I. M. Trubavina. Vienna : Premier Publishing, 2019. P. 191–201.
Byram M. Teaching and assessing intercultural communicative competence. Clevedon, UK : Multilingual Matters, 1997.
Earley P. C., Ang S. Cultural intelligence: Individual interactions across cultures. Palo Alto, CA : Stanford University Press, 2003.
References
Arasaratnam, L. A., & Durfel, M. L. (2005). Kompetentnist mizhkulturnoyi komunikaciyi: Viznachennya klyuchovih komponentiv z polikulturnih perspektiv [Competence of intercultural communication: Identification of key components from multicultural perspectives]. Mizhnarodnii zhurnal mizhkulturnih vidnosin [International Journal of Intercultural Relations], 29, 137-163 [in Ukrainian].
Bennett, Dzh. M. (2009). Viroshuvannya mizhkulturnoyi kompetentnosti: perspektiva procesu [Cultivation of intercultural competence: perspective of the process]. In D. K. Diardorf (Ed.), Dovidnik z mizhkulturnoyi kompetentnosti SAGE [SAGE Intercultural Competence Handbook] (pp. 121-140). Tisyacha Ouks, Kaliforniya: Mudrec [in Ukrainian].
Dai, X-d., & Chen, G. M. (Eds.). (2014). Kompetentnist mizhkulturnoyi komunikaciyi: Konceptualizaciya ta yiyi rozvitok u kulturnomu konteksti ta vzayemodiyah [Competence of intercultural communication: Conceptualization and its development in the cultural context and interactions]. Nyukasl-apon-Tajn, Velikobritaniya: Kembridzhski vcheni [in Ukrainian].
Dzhonson, Dzh. P. (2006). Tomash Lenartovich i Salvador Apud. Mizhkulturna kompetentnist u mizhnarodnomu biznesi: do viznachennya ta modeli [Intercultural competence in international business: to definition and model]. Zhurnal mizhnarodnih biznes-doslidzhen [Journal of International Business Research], 37, 25-43 [in Ukrainian].
Diardorf, D. K. (2006). Viyavlennya ta ocinka mizhkulturnoyi kompetentnosti yak studentskogo rezultatu internacionalizaciyi [Identification and evaluation of intercultural competence as a student result of internationalization]. Zhurnal doslidzhen z mizhnarodnoyi osviti [Journal of International Education Research], 10, 241-266 [in Ukrainian].
Kravchenko, G. Yu., & Lyu, Yanshi. (2020). Pidgotovka perekladachiv-bakalavriv u zakladah vishoyi osviti Kitayu [Training of bachelor translators in Chinese higher education institutions]. In D. V. Kovalenko (Ed.), Problemi inzhenerno-pedagogichnoyi osviti [Problems of engineering and pedagogical education]: zb. nauk. pr. (No. 67, pp. 162-173). Harkiv [in Ukrainian].
Lanye, Fransua. (2000). Ressir la formaciyi, sho vidpovidaye kompetenciyam [Ressir la formation, which corresponds to the competence]. Monreal: Geren [in Ukrainian].
Lin, Dadzhin. (1996). Novij pidhid do mizhkulturnoyi komunikativnoyi kompetentnosti [A new approach to intercultural communicative competence]. Zhurnal normalnogo universitetu Fuczyan (vidannya dlya filosofiyi ta socialnih nauk) [Fujian Normal University Journal (Philosophy and Social Sciences)], 3, 58-62 [in Ukrainian].
Nacionalnii konsultativnij komitet z vikladannya anglijskoyi movi dlya specialistiv vishoyi osviti pri Ministerstvi osviti Kitayu [National Advisory Committee on English Language Teaching for Higher Education Specialists at the Ministry of Education of China]: nacionalnii posibnik z vikladannya inozemnih mov. (2020). Pekin: Vikladannya inozemnih mov ta naukova presa [in Ukrainian].
Okayama, K. M., Furuto, S. B., & Edmondson, Dzh. (2001). Komponenti kulturnoyi kompetentnosti: stavlennya, znannya ta vminnya [Components of cultural competence: attitudes, knowledge and skills]. Kulturno kompetentna praktika: Navichki, vtruchannya ta ocinki [Culturally Competent Practice: Skills, Interventions and Assessments]. (pp. 89-100). Boston, Massachusets: Ellin i Bekon [in Ukrainian].
Uord, K., Bohner, S., & Fernhem, A. (2001). Psihologiya kulturnogo shoku [Psychology of culture shock]. London, Velikobritaniya: Rutledzh [in Ukrainian].
Chen, G. M., & Starosta, V. Dzh. (1996). Kompetenciya mizhkulturnogo spilkuvannya: sintez [Competence of intercultural communication: synthesis]. Shorichnik spilkuvannya [Yearbook of communication], 19, 353-383 [in Ukrainian].
Chen, G. M. (2005). Model globalnoyi komunikativnoyi kompetentnosti [Model of global communicative competence]. Doslidzhennya zasobiv masovoyi informaciyi v Kitayi [Media research in China], 1, 3-11 [in Ukrainian].
Shpicberg, B. H. (1997). Model kompetentnosti mizhkulturnogo spilkuvannya [Competence model of intercultural communication]. Mizhkulturna komunikaciya [Intercultural communication]: Chitach (8-e vidannya). (pp. 379-391). Belmont, Kaliforniya: Navchannya Wadsworth Cengage [in Ukrainian].
Bilyk, N. I. (2019). Sommunicative competence as a professional quality of teacher for general secondary education. In S. T. Zolotukhina, & I. M. Trubavina (Eds.), Theory and practice of introduction of competence approach to higher education in Ukraine: monograph (pp. 191-120). Vienna: Premier Publishing.
Byram, M. (1997). Teaching and assessing intercultural communicative competence. Clevedon, UK: Multilingual Matters.
Earley, P. C., & Ang, S. (2003). Cultural intelligence: Individual interactions across cultures. Palo Alto, CA: Stanford University Press.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Імідж сучасного педагога
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).