Три клавірні сонати синьйора Бера з краківського рукопису: питання стилю і формотворення
DOI:
https://doi.org/10.33272/2522-9729-2020-3(192)-89-93Ключові слова:
краківський рукопис, синьйор Бер, клавірні сонати, інструментальна музика ранньокласичного стилю, формотворення, старовинна сонатна формаАнотація
Вивчаються три сонати для клавічембало синьйора Бера з музичного рукопису бібліотеки родини відомих польських аристократів ХVIIІ століття Чарторийських (рукопис знаходиться у Національному музеї Польщі у Кракові). Основна увага приділяється аналізу сонат, метою якого є визначення специфіки формотворення, на підставі чого можна конкретно встановити їхню стильову приналежність. На відміну від класичних сонат ці твори не мають циклічної будови: сонати C-dur (№ 2) та B-dur (№ 3) є одночастинними, соната F-dur (№ 1) складається з двох частин (ІІ ч. – Arietta). Вивчення інтонаційно-тематичних і структурних особливостей сонат краківського рукопису показало чітку орієнтованість на зразки інструментальної музики ранньокласичного стилю, виявило спрямування до раціональності та логічної ясності музичного мислення. Відповідність основним тенденціям ранньокласичного формотворення спостерігається в опануванні сонатної форми (поки що на докласичному рівні), у принципах структурного оформлення невеликих побудов і крупних розділів музичної форми, в інтонаційній багатоелементності головних тем, у прозорості фактури, у перевазі гомофонно-гармонічного складу із диференціацією музичної тканини на мелодію і супровід, у наявності побудов, заснованих на фігуративно-пасажній техніці тощо. Усі вказані ознаки, а також вибір тональностей, із домінуванням мажору над мінором, і врахування тембрових можливостей клавесину вплинули на образний стрій сонат і характер їхнього звучання. Тож клавірні сонати краківського рукопису написані у галантній манері і є зразками інструментальної музики ранньокласичного періоду, добре відомої нам за сонатами Д. Скарлатті і ранніми сонатами Й. Гайдна і В. Моцарта.
Посилання
Безрядина Е. В. О некоторых особенностях формирования стиля в ранних клавирных сонатах Й. Гайдна (до 1770 г.). Актуальные проблемы теории и методика современного музыкального искусства и образования : сб. науч. трудов. Оренбург : Изд-во ОГИИ, 2006. С. 17–29.
Богатырёв С. С. Сонатная форма Д. Скарлатти. Богатырёв С. С. Статьи, исследования, воспоминания. Москва : Сов. композитор, 1972. С. 69–98.
Бочаров Ю. С. Двухчастная соната: век восемнадцатый. Старинная музыка. 2003. № 2–3. С. 9–14.
Горюхина Н. А. Эволюция сонатной формы. Киев : Музична Україна, 1970. 316 с.
Евдокимова Ю. К. Становление сонатной формы в предклассическую эпоху. Вопросы музыкальной формы : сб. статей. Москва : Музыка, 1972. Вып. 2. С. 98–138.
Царева Е. М. «Новая» клавирная соната Моцарта. Моцарт в движении времени : сб. статей. Москва : Композитор, 2009. С. 11–19.
Черноземова Е. С. Три сонаты для клавичембало «синьора Бера»: к проблеме авторской атрибуции. Музыка и время. 2014. № 7. С. 44–49.
Шульгіна В. Д. Невідомі сонати Максима Березовського. Нариси з історії української музичної культури: джерелознавчий пошук : монографія. Київ : ДАКККіМ, 2007. С. 14–23.
Шуміліна О. А. Сонатна форма в інструментальних творах Максима Березовського. Часопис НМАУ імені П. І. Чайковського. 2020. № 1 (46). С. 6-16.
Maxim Berezovsky. Secular music. Pratum integrum orchestra. Москва, 2003. URL: http://www.caromitis.com/catalogue/cm0022003.html(дата звернення: 21.01.2019).
Referenses
Bezryadina, Ye. V. (2006). O nekotorykh osobennostyakh formirovaniya stilya v rannikh klavirnykh sonatakh Y. Gaydna (do 1770 g.) [About some features of style formation in the early clavier sonatas of J. Haydn (until 1770)]. In Aktualnyye problemy teorii i metodika sovremennogo muzykalnogo iskusstva i obrazovaniya [Actual problems of the theory and methodology of modern musical art and education]: sb. nauch. Trudov (pp. 17-29). Orenburg: Izd-vo OGII [in Russian].
Bogatyrev, S. S. (1972). Sonatnaya forma D.Skarlatti [Sonata form of D.Scarlatti]. In S. S. Bogatyrev, Stati, issledovaniya, vospominaniya [Articles, studies, memoirs] (pp. 69-98). Moskva: Sov. composer [in Russian].
Bocharov, Yu. S. (2003). Dvukhchastnaya sonata: vek vosemnadtsatyy [Two-part sonata: eighteenth century]. Starinnaya muzyka [Ancient music], 2-3, 9-14. [in Russian].
Horyukhyna, N. A. (1970). Évolyutsyya sonatnoy formy [Evolution of sonata form]. Kiev: Musical Ukraine [in Russian].
Evdokimova, Yu. K. (1972). Stanovleniye sonatnoy formy v predklassicheskuyu epokhu [The formation of the sonata form in the pre-classical era]. In Voprosy muzykalnoy formy [Questions of musical form]: sb. statey (Is. 2, pp. 98-138). Moskva: Music [in Russian].
Tsareva, Ye. M. (2009). «Novaya» klavirnaya sonata Motsarta [Mozart's “New” Clavier Sonata]. In Motsart v dvizhenii vremeni [Mozart in the movement of time]: sb. statey (pp. 11-19). Moskva: Composer [in Russian].
Chernozemova, Ye. S. (2014). Tri sonaty dlya klavichembalo «sin'ora Bera»: k probleme avtorskoy atributsii [Three sonatas for clavichambalo by «Signor Ber»: to the problem of authorship attribution]. Muzyka i vremya [Music and Time], 7, 44-49 [in Russian].
Shulʹhina, V. D. (2007). Nevidomi sonaty Maksyma Berezovsʹkoho [Unknown sonatas of Maxim Berezovsky]. In Narysy z istoriyi ukrayinsʹkoyi muzychnoyi kultury: dzhereloznavchyy poshuk [Essays on the History of Ukrainian Musical Culture]. Monohrafiya (pp. 14-23). Kyiv: DAKKKiM [in Ukrainian].
Shumilina, O. A. (2020). Sonatna forma v instrumentalʹnykh tvorakh Maksyma Berezovsʹkoho [Sonata form in Maxim Berezovsky`s instrumental works]. Chasopys NMAU imeni P. I. Tchaykovsʹkoho [Scientific journal P. I. Tchaikovsky NMAU], 1(46), 6-16 [in Ukrainian].
Maxim Berezovsky. (2003). Secular music. Pratum integrum orchestra. Moskva. Retrieved from http://www.caromitis.com/catalogue/cm0022003.html [in Russian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Імідж сучасного педагога

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).