Імідж сучасного педагога

Вплив реалізації спільних проєктів закладу вищої освіти та територіальних громад на якість освітніх послуг

2026-03-23T09:57:30+02:00

Досліджено вплив реалізації спільних проєктів закладів вищої освіти(ЗВО) та територіальних громад на якість освітніх послуг та розвиток освітнього середовища на регіональному рівні. Спільна діяльність ЗВО та громад формує умови для розвитку ефективної моделі управління освітою, підвищує якість освітніх послуг, сприяє інноваційному розвитку територій і забезпечує соціальну відповідальність університетів. Отримані результати можуть бути використані для розроблення стратегій інтегрованого розвитку освітньої сфери, оптимізації ресурсного забезпечення, підвищення мотивації учасників спільних проєктів і створення сталих механізмів взаємодії університетів із громадами.

Професійна підготовка майбутнього вчителя хімії на засадах практико-орієнтованого підходу: технологічні аспекти та результати впровадження

2026-03-22T20:01:57+02:00

Обґрунтовано технологію реалізації практико-орієнтованого підходу в професійній підготовці майбутнього вчителя-бакалавра хімії як системно організований процес поетапного залучення студентів до квазіпрофесійної та професійної діяльності, що забезпечує інтеграцію теорії й практики та формування досвіду виконання трудових функцій учителя. Підкреслено, що ефективність підготовки майбутнього вчителя хімії забезпечується раннім зануренням у шкільне освітнє середовище, наставництвом, виконанням практико-орієнтованих завдань самостійної роботи на базі ЗЗСО, застосуванням кейс-методу, мікровикладання та системною професійною рефлексією. Доведено, що така підготовка сприяє переходу до формування у студентів здатності діяти відповідально й автономно в реальних педагогічних ситуаціях, орієнтуючись на досягнення освітніх результатів учнів і власний професійний розвиток.

Формування дослідницької компетентності майбутніх викладачів закладів вищої освіти: мотиваційно-аксіологічний концепт

2026-03-24T01:05:42+02:00

Обґрунтовано мотиваційно-аксіологічні засади формування дослідницької компетентності майбутніх викладачів закладу вищої освіти в умовах соціокультурних та освітніх викликів. Здійснено теоретико-методологічний аналіз проблеми мотиваційної сфери особистості, мотиваційної готовності майбутніх викладачів до науково-дослідницької діяльності. Розроблено класифікацію мотивів до науково-дослідницької діяльності майбутніх викладачів закладу вищої освіти. Мотиваційно-аксіологічний концепт дослідницької компетентності обґрунтовано як внутрішню систему спонукань, ціннісних орієнтацій, потреб і мотивів, емоційно-вольових установок майбутніх викладачів закладу вищої освіти до науково-дослідницької діяльності, їхню внутрішню готовність до наукового пошуку, наукового пізнання.

Результати наукового пошуку отримано відповідно до теми науково-дослідної роботи Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України «Трендвотчінг ринку праці в системі підготовки і підвищення кваліфікації фахівців в умовах повоєнного відновлення України» (0122U202007, 2022–2025 рр.).

Шляхи удосконалення професійної підготовки здобувачів: взаємодія зі стейкхолдерами

2026-03-23T16:37:54+02:00

Розглянуто актуальні проблеми професійної підготовки здобувачів освіти в умовах трансформації системи вищої та фахової передвищої освіти України. Обґрунтовано доцільність посилення взаємодії закладів освіти зі стейкхолдерами як інструменту підвищення якості освітньо‑професійних програм і конкурентоспроможності випускників на ринку праці. Проаналізовано основні групи стейкхолдерів, напрями та форми їх залучення до освітнього процесу. Узагальнено результати опитування роботодавців щодо очікуваних компетентностей випускників і найефективніших форм співпраці із закладами освіти. Запропоновано практико-орієнтовані шляхи вдосконалення професійної підготовки здобувачів.

Концептуальні засади удосконалення процесу навчання комп’ютерного дизайну майбутніх учителів інформатики

2026-03-30T00:06:38+03:00

Обґрунтовано актуальність модернізації системи професійної підготовки майбутніх учителів інформатики в умовах тотальної цифровізації суспільства. Визначено основні тенденції приведення педагогічної освіти у відповідність до вимог четвертої промислової революції. Констатовано трансформацію ролі вчителя та друкованих матеріалів як ексклюзивних носіїв знань унаслідок стрімкого зростання обсягів мультимедійної інформації. Актуалізовано увагу на необхідності вдосконалення процесу навчання комп’ютерного дизайну як стратегічного інструменту формування творчого потенціалу та професійних якостей майбутнього педагога.

Виявлено низку суперечностей між теоретичною базою та практичною готовністю студентів до виконання прикладних завдань у сучасних цифрових реаліях. Окреслено проблему зниження навчальної мотивації через розмите усвідомлення студентами значущості дизайнерських інструментів для їхньої майбутньої професійної діяльності. Унаочнено функціональні можливості сучасних графічних систем щодо оброблення оцифрованих даних, зокрема тривимірних моделей і мультимедійного контенту. Проаналізовано досвід використання високопродуктивних засобів візуалізації та симуляційних технологій в освітньому процесі.

Доведено доцільність упровадження міждисциплінарних навчальних курсів, орієнтованих на роботу з трендовими інструментами, як-от: хмарний інструментарій, штучний інтелект, motion- та 3D- дизайн. Виокремлено переваги застосування спеціалізованого програмного забезпечення (зокрема, Figma) для забезпечення командної колаборації та проєктної діяльності. Аргументовано необхідність розроблення авторської методики навчання комп’ютерного дизайну, адаптованої саме під профіль учителя інформатики.

Запропоновано концептуальні засади вдосконалення освітнього процесу, що ґрунтуються на імплементації проєктно-практичного підходу та модульної структури навчання. Визначено пріоритетність переходу від загальних уявлень до предметного оцінювання компетентностей через аналіз цифрового портфоліо та результативність реалізованих проєктів. Намічено практичні кроки щодо оновлення навчально-методичного забезпечення, ширшого впровадження інтерактивних платформ та організації тематичних воркшопів із залученням ІТ-фахівців. Резюмовано, що професійне оперування технологіями комп’ютерного дизайну має стати каркасом майстерності сучасного вчителя, забезпечуючи його гнучкість і релевантність у цифровому освітньому середовищі.

Розвиток дослідницької компетентності обдарованих студентів у процесі навчання фізики

2026-04-02T09:15:40+03:00

Проаналізовано сучасні вектори розвитку вищої освіти, що фокусуються на стратегічному формуванні дослідницької компетентності майбутніх фахівців. Підкреслено, що фізика, як фундаментальна природнича наука, володіє значним гносеологічним потенціалом для активізації пошукової активності суб’єктів пізнання.

Сфокусовано увагу на обдарованих студентах як особливій категорії здобувачів, які відзначаються високою швидкістю когнітивних процесів, глибокою рефлексією та здатністю до фундаментального аналізу явищ. Унаочнено алгоритм розвитку дослідницької компетентності обдарованих студентів у процесі навчання фізики, крізь призму семи ключових елементів системи.

Обґрунтовано необхідність глибшої менторської підтримки на шляху до особистісного зростання обдарованої молоді. Акцентовано увагу на необхідності ґрунтовнішої практичної підготовки досліджуваної цільової аудиторії суб’єктів пізнання, що реалізується під час роботи з фізичним обладнанням, зокрема цифровими вимірювальними комплексами. Доведено, що обмеженість матеріально-технічного забезпечення не є детермінантою зниження якості досліджень, оскільки пріоритет надається досягненню когнітивних завдань, а не їх вартісному інструментарію.

Окреслено психолого-педагогічні особливості обдарованих студентів, що включають підвищений пізнавальний інтерес і схильність до дивергентного мислення. Розкрито роль проблемних завдань, проєктної діяльності та експериментальних досліджень у структурі дидактичного процесу. Запропоновано імплементацію варіативного курсу дослідницького спрямування, який базується на міждисциплінарному підході та залученні знань із математичного моделювання.

Узагальнено переваги участі студентів у науково-практичних заходах, конкурсах проєктів і підготовці спільних із керівником фахових публікацій. Підкреслено важливість підготовки молодих дослідників до роботи в умовах невизначеності та необхідності систематичної корекції планів наукового пошуку. Систематизовано етапи методичної системи: від діагностичного спостереження до презентації результатів дослідження у колі широкої цільової аудиторії.

Сформульовано висновки щодо значущості STEM-освіти як глобального тренду, що зумовлює актуальність поглибленішої підготовки фахівців фізико-технологічного профілю. Рекомендовано використання індивідуалізованих траєкторій навчання задля максимальної актуалізації інтелектуального потенціалу обдарованих особистостей. Підсумовано результативність упровадження спеціальних дивергентних задач для поглиблення теоретичного базису та практико-орієнтованої підготовки майбутніх науковців.

Формування цифрової культури молодших школярів на основі ігрових комунікативних стратегій

2026-03-22T17:24:51+02:00

Розкрито теоретичні та практичні засади формування цифрової культури молодших школярів на основі ігрових комунікативних стратегій. Визначено структуру цифрової культури молодших школярів, що охоплює когнітивний, діяльнісний, комунікативний, етичний і рефлексивний компоненти. Обґрунтовано, що їхнє формування потребує врахування вікових психологічних особливостей дітей молодшого шкільного віку, зокрема переважання ігрової діяльності, емоційної чутливості та орієнтації на соціальну взаємодію.

Розкрито педагогічний потенціал ігрових комунікативних стратегій як засобу моделювання ситуацій цифрової взаємодії, засвоєння правил безпечної поведінки в Інтернеті, розвитку медіаграмотності та культури онлайн-спілкування. Охарактеризовано можливості рольових ігор, цифрових квестів, командних проєктів і симуляцій для формування навичок захисту персональних даних, розпізнавання маніпулятивного контенту, відповідального створення інформаційних продуктів і співпраці в мережевому середовищі.

Доведено, що застосування ігрових комунікативних стратегій забезпечує комплексний розвиток складників цифрової культури та сприяє становленню особистості, здатної до безпечної, етичної й усвідомленої діяльності в цифровому просторі.

Готовність дитини старшого дошкільного віку до навчання в початковій школі: сучасні педагогічні підходи

2026-03-25T19:21:54+02:00

Публікація висвітлює проблему наступності дошкільної та початкової освіти. Особливу роль приділено питанню готовності дитини старшого дошкільного віку до навчання в початковій школі. Здійснено аналіз наукових праць зарубіжних і вітчизняних учених, які розглядали сутність і компоненти готовності дошкільників до навчання в школі.

Мета статті полягає у теоретичному аналізі сучасних педагогічних підходів щодо готовності дитини старшого дошкільного віку до навчання в початковій школі та розкритті перспективи розвитку цієї проблеми.

Висвітлена актуальність питання, що обумовлена тим, що значний відсоток сучасних дітей має низький рівень підготовки, що може свідчити про недостатньо сформовані у них компоненти готовності, як-от: психологічний, емоційно-вольовий, соціальний. Тому проблема готовності дитини старшого дошкільного віку до навчання в початковій школі залишається недостатньо розкритою.

Послуговуючись працями науковців, визначені базові поняття. Зокрема, поняття «готовність дитини до шкільного навчання» розкривається як складне психолого-педагогічне утворення, як цілісна своєрідність інтелектуального розвитку дитини та її психологічних особливостей, без яких неможливо навчатися в школі, як стан потенційних і тому ідеальних можливостей дитини, а шкільна зрілість, це стан її актуальних і реальних можливостей.

Розкриті основні сучасні педагогічні підходи щодо готовності дитини старшого дошкільного віку до навчання у початковій школі. Зокрема, індивідуалізація навчання; комплексний, ігровий, проєктно-тематичний підходи; педагогіка партнерства; технології раннього розвитку; підготовка до навчання через набуття соціальних навичок.

Наголошено на тому, що загальним показником готовності дитини до школи є позитивне ставлення до шкільного навчання. Тому у публікації виокремлені основні напрями роботи з дітьми старшого дошкільного віку, які спрямовані на формування когнітивних та емоційних навичок.

Сучасні західні методики навчання естрадного вокалу: теоретичні та практичні аспекти

2026-03-28T18:14:52+02:00

Здійснено комплексний аналіз сучасних західних методик навчання естрадного вокалу в контексті розвитку світового вокального мистецтва та актуальних потреб мистецької освіти. Уточнено зміст поняття «вокальна школа» у широкому (історично змінна інституційно-педагогічна система підготовки співаків) і вузькому (сукупність вокально-технічних прийомів) значеннях, акцентовано на їхній зв’язок із естетичними нормами, жанровими трансформаціями та вимогами сцени. Окреслено компетентнісний профіль сучасного естрадного вокаліста, що поєднує фізіологічні (усвідомлене звуковидобування, регістрова координація, резонанс, артикуляція, дихання, робота з мікрофоном), художньо-естетичні (акторська майстерність, сценічний рух, імідж, інтерпретація) та сценічно-виконавські компоненти (практика, комунікація з аудиторією, витривалість). Проведено порівняльний аналіз провідних західних підходів: методу Сета Ріггса Speech Level Singing, Estill Voice Training (EVT), Complete Vocal Technique (CVT) та Cheryl Porter Vocal Method (CPVM). Показано відмінності їхніх теоретичних засад, інструментарію й педагогічної логіки: SLS орієнтує на природність і вирівнювання регістрів, але й має обмежену наукову верифікацію; EVT спирається на анатомо-фізіологічний контроль структур голосового механізму та забезпечує прогнозованість результату; CVT пропонує режимно-принципову модель (опора, twang, артикуляція), придатну для CCM-стилів; CPVM інтегрує техніку з тілесною координацією, мотиваційними практиками та цифровими ресурсами навчання. Аргументовано доцільність інтеграції цих методик у вітчизняні освітні програми за умов методичного узгодження, етапності, дотримання принципів безпечного голосоутворення та адаптації до українського контексту підготовки виконавців. Окреслено практичні критерії добору методики для різних етапів навчання (базовий, поглиблений, сценічно-практичний) та підкреслено роль міждисциплінарної взаємодії вокального педагога з фониатром і звукорежисером у профілактиці перенавантажень.

Dialogical interactive media in online Ukrainian language teaching: strategies for developing skills and overcoming communication barriers

2026-03-22T11:46:47+02:00

Висвітлено актуальну проблему розвитку мовних навичок здобувачів освіти в умовах стрімкої цифровізації освітнього процесу. Автори наголошують, що попри технологічну насиченість, онлайн-навчання часто репродукує монологічні моделі педагогічної взаємодії, де здобувач освіти залишається пасивним споживачем інформації. Це призводить до редукції мовленнєвої практики та зниження якості комунікації, що є критичним для вивчення української мови.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування ефективності використання діалогічних інтерактивних медіа як стратегічного інструменту подолання комунікативних бар’єрів та активізації усного мовлення в цифровому середовищі.

Проаналізовано відмінність між технічною інтерактивністю та педагогічним діалогом. Доведено, що діалогічні інтерактивні медіа виступають не лише засобом передавання інформації, а й специфічним «провокатором мовлення», що ініціює смислотворчу активність. Особливу увагу приділено психологічним аспектам навчання: обґрунтовано, що такі медіа сприяють створенню безпечного психологічного простору, знижують рівень мовленнєвої тривожності та страху помилки, які часто блокують говоріння в онлайн-форматі. Розглянуто роль викладача, функція якого трансформується від транслятора знань до фасилітатора, який проєктує проблемні комунікативні ситуації та забезпечує змістовний зворотний зв’язок.

Зроблено висновок, що інтеграція діалогічних інтерактивних медіа в онлайн-навчання є ключовим чинником модернізації мовної освіти, який дозволяє відновити комунікативну цілісність освітнього процесу та подолати фрагментарність цифрової взаємодії

Це забезпечує трансформацію вивчення української мови з механічного відтворення зразків на живий, соціально вкорінений процес спільного конструювання знань, де мовлення стає інструментом мислення, рефлексії та професійної самоідентифікації

Computer-supported collaborative learning in foreign language teaching: the concept of contextual collaboration

2026-04-02T09:10:55+03:00

Досліджено проблему ефективного впровадження колаборативного навчання у віртуальних навчальних середовищах шляхом застосування контекстної взаємодії та технологій штучного інтелекту. На основі аналізу сучасних платформ CSCL виявлено обмеження традиційних систем щодо підтримки процесів співпраці та персоналізації навчання.

Запропонована система моделює освітній, когнітивний і соціальний контексти освітнього процесу, адаптує навчальні матеріали, динамічно розподіляє ролі та ресурси. Особливу увагу приділено механізмам надання аналітичного зворотного зв’язку для викладачів і підтримці когнітивно-орієнтованих навчальних завдань. Методологія дослідження ґрунтується на систематичному огляді літератури та порівняльному аналізі існуючих педагогічних моделей.

Результати вказують на те, що інтеграція контекстної взаємодії та штучного інтелекту підвищує ефективність групової взаємодії, залученість студентів і когнітивну результативність на 15–20%. Отримані дані дозволяють оптимізувати педагогічні практики та сприяють розвитку адаптивних і персоналізованих систем навчання в умовах цифровізації освіти.

Кроссекторальні проєкти як інструмент розвитку інноваційної компетентності вчителів: зарубіжний досвід

2026-04-10T16:31:04+03:00

Узагальнено зарубіжні освітні практики реалізації кроссекторальних проєктів як інструменту розвитку інноваційної компетентності вчителів. Проаналізовано конструктивний досвід використання кроссекторальних проєктів у контексті неперервного професійного розвитку вчителів у досліджуваних європейських країнах (Фінляндія, Естонія, Нідерланди, Португалія); схарактеризовано роль кроссекторальних проєктів у розвитку інноваційної компетентності вчителів в обраних країнах. Визначено можливості дисемінації зарубіжних практик для конструктивного використання у системі неперервної освіти, удосконалення професійних компетентносей учителів-практиків. Вивчення зарубіжного досвіду реалізації кроссекторальних проєктів у професійному розвитку вчителів, розвитку їхньої інноваційної компетентності дало можливість визначити цінні освітні практики: партнерське освітнє моделювання, інтеграція ресурсів, практико-орієнтоване партнерство, спільне оцінювання та моніторинг результатів. Аналіз досвіду Фінляндії, Естонії, Нідерландів, Португалії засвідчує, що кроссекторальність у сучасній освітній політиці перестає бути окремою ініціативою та набуває статусу структурного принципу розвитку системи освіти, інституціоналізується через стратегічні документи, цифрові плани дій, моделі автономії шкіл, системи неперервного професійного розвитку та формалізовані механізми партнерства з культурними, соціальними, економічними й цифровими секторами. Спільною рисою реалізації кроссекторальності у неперервній освіті досліджуваних країн є поєднання трьох рівнів: стратегічного (через інтеграцію освіти в ширші державні політики (цифрова трансформація, молодіжна політика, соціальна згуртованість); інституційного (через мережеві механізми співпраці та системи підвищення кваліфікації); практичного (через реалізацію міждисциплінарних і міжсекторальних проєктів у шкільному середовищі). Саме на перетині цих рівнів розвивається інноваційна компетентність учителя як здатність до проєктування нових освітніх рішень, інтеграції цифрових інструментів, співпраці з партнерами поза межами школи та адаптації навчального змісту до актуальних суспільних викликів. Зарубіжний досвід підтверджує, що розвиток інноваційної компетентності вчителя можливий за умови переходу від ізольованих освітніх практик до мережевої, кроссекторально інтегрованої моделі професійної діяльності. Для України це означає необхідність системного поєднання освітньої політики з цифровими, культурними і соціальними стратегіями, що створить інституційне підґрунтя для стійкого професійного зростання педагогів у сучасному суспільстві.

Європейські практики використання штучного інтелекту вчителями у системі середньої освіти: порівняльний аналіз рекомендацій

2026-03-22T17:39:22+02:00

Здійснено порівняльний аналіз рамкових рекомендацій щодо використання штучного інтелекту (ШІ) вчителями в системі середньої освіти Австрії, Італії, Німеччини, Португалії та Франції. Матеріалом дослідження стали національні документи міністерств освіти зазначених країн і міжнародні рекомендації Європейської Комісії, ОЕСР, Ради Європи та ЮНЕСКО. Узагальнено практики застосування ШІ вчителями: підготовка до уроку, використання у класі за умови навчання учнів перевірці достовірності інформації, оцінювання через процесуальні докази і декларування ШІ-допомоги. Систематизовано обов'язкові запобіжники: захист даних, заборона внесення персональних даних учнів у публічні сервіси, прозорість і протидія дезінформації. Визначено, що відмінності виявляються на рівні процедур і тематичних напрямів.

Акмеологічний підхід до підготовки майбутніх дизайнерів у національній і міжнародній літературі

2026-04-01T15:40:25+03:00

Акцентовано увагу на ідеях педагогічної акмеології: саморозвиток учасників освітнього процесу, досягнення ними нових творчих вершин у різних видах діяльності, самореалізація і самовдосконалення через засвоєння інноваційних форм і методів навчання і виховання. Виявлено зв'язок між акмеологічними ідеями та творчістю майбутніх дизайнерів, що полягає у специфіці професійної діяльності та мотивації досягнення акме у процесі професійної підготовки.

Метою статті є з’ясування наукових підходів до підготовки майбутніх дизайнерів у закладах вищої освіти з позиції педагогічної акмеології, що висвітлюються в національній і міжнародній літературі.

Зазначено, що в науковій національній літературі провідним поняттям є «творчі здібності майбутніх дизайнерів», що означає постійний рух до нових вершин творчості та пізнання нового в процесі набуття професіоналізму та майстерності. Доведено, що у процесі професійної підготовки необхідно формувати індивідуальний стиль роботи дизайнера. Розкриття й реалізація художньо-творчого потенціалу є успішними тоді, коли працівники дизайнерської галузі мають вибір і свободу у прийнятті дизайнерських рішень і створення неординарних проєктів.

У науковій міжнародній літературі приділяється увага моделі інтеграції освіти, виробництва і досліджень, що є популярною в китайській вищій школі. Поєднання навчання в закладах вищої освіти з практикою на виробництві, з дослідницькою діяльністю розширює межі самореалізації здобувачів вищої освіти, формується стійка позиція сприйняття нового та удосконалення своїх особистісно-професійних якостей під час професійної підготовки.

Рекомендовано освітній процес вибудовувати із позиції акмеології як науки про творчий саморозвиток особистості засобами інтерактивної взаємодії в оцифрованому суспільстві. Заохочувати майбутніх дизайнерів до проєктної діяльності, відзначати кращі дизайнерські проєкти, співпрацювати з випускниками дизайнерських спеціальностей і роботодавцями.

Teaching technologies for training elementary school teachers in the United States

2026-03-24T20:28:51+02:00

Здійснено аналіз сучасних педагогічних технологій, які використовуються у професійній підготовці майбутніх учителів початкових класів у Сполучених Штатах Америки (США). Розглянуто особливості впровадження інтерактивних технологій навчання, змішаного навчання, проєктно-орієнтованого та проблемно-орієнтованого навчання, а також використання штучного інтелекту в освітньому процесі.

Визначено інституційні механізми підтримки технологізації підготовки вчителів у закладах вищої освіти США, зокрема діяльність спеціалізованих центрів, програм професійного розвитку та систем оцінювання готовності до впровадження інновацій. Проаналізовано сучасні тенденції інтеграції генеративного штучного інтелекту в систему вищої педагогічної освіти (2022–2025 рр.). Обґрунтовано значення американського досвіду для модернізації системи підготовки вчителів початкових класів в Україні в умовах цифрової трансформації освіти.

Концептуалізація медіаосвітнього компоненту у професійній підготовці бакалаврів із психології в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення

2026-03-23T09:12:09+02:00

Присвячено концептуалізації медіаосвітнього компоненту у професійній підготовці бакалаврів із психології в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення. Актуальність пропонованого дослідження обумовлена посиленням інформаційно-психологічних впливів, зростанням масштабів дезінформації, емоційною насиченістю медіаконтенту та поширенням явищ повторної психотравматизації, що істотно впливають на психічне здоров’я особистості та соціальну стабільність. Обґрунтовано необхідність оновлення змісту професійної підготовки майбутніх психологів з урахуванням трансформацій інформаційного середовища та специфіки кризових соціальних умов.

У статті медіаосвітній компонент визначено як інтегрований складник освітньо-професійної програми, спрямований на формування медіакомпетентності, що охоплює когнітивний, критично-аналітичний, регулятивний і професійно-прикладний виміри. З’ясовано, що його впровадження забезпечує розвиток здатності до критичного аналізу медіаконтенту, вміння розпізнавати маніпулятивні технології, дотримання принципів цифрової гігієни, запобігання інформаційному перевантаженню та використання медіа як ресурсу для реалізації психопросвітницької й консультативної діяльності.

Оптимізація освітнього процесу в контексті реалізації педагогічних умов нейрорухового підходу

2026-04-02T09:13:06+03:00

Досліджено проблему оптимізації освітнього процесу в умовах сучасних освітніх трансформацій і викликів засобами нейрорухового підходу. Особлива увага приділена значенню рухової активності як ключового нейропедагогічного чинника, що сприяє розвитку когнітивних процесів, зокрема концентрації уваги, пам’яті, мислення та здатності до самостійного засвоєння навчального матеріалу.

Виділено і проаналізовано педагогічні умови ефективного впровадження нейрорухового підходу для оптимізації освітнього процесу: 1) створення здоров’язбережувального освітнього середовища; 2) інтеграція нейрорухових вправ до структури навчальних занять; 3) підготовка педагогічних кадрів до застосування інноваційних технологій з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів. Розглянуто практичні аспекти, зокрема використання перехресних рухів, координаційних і балансувальних вправ, дихальних технік і інтерактивних вправ, що підвищують ефективність навчання та стимулюють пізнавальну активність.

Формування вмінь писемного мовлення старшокласників на уроках іноземної мови з використанням соціокультурної зорової наочності

2026-03-22T19:54:04+02:00

Розглядаються методичні підходи до формування вмінь писемного мовлення старшокласників на уроках іноземної мови з використанням соціокультурної зорової наочності. Акцент робиться на розвитку дискурсивної та соціокультурної компетентностей учнів через поетапне навчання письму, інтеграцію рекламних текстів і візуальних матеріалів.

Запропонована система вправ сприяє розвитку навичок аналізу, аргументації, структурування тексту, редагування та критичного мислення, підвищує мотивацію та пізнавальну активність.

Розглянуто практичні приклади застосування вправ у старшій школі відповідно до вимог НУШ та компетентнісного підходу.

Професійна підготовка майбутніх вихователів до надання домедичної допомоги дітям дошкільного віку

2026-03-22T17:35:56+02:00

Обґрунтовано актуальність підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти до надання домедичної допомоги дітям, як важливого складника їхньої професійної компетентності. Авторами наголошено, що належний рівень підготовки майбутніх фахівців до надання домедичної допомоги є необхідною умовою забезпечення безпеки дітей у закладах дошкільної освіти та запобігання тяжким наслідкам невідкладних станів.

Розкрито зміст і структуру освітнього компонента «Основи домедичної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти», спрямованого на формування у здобувачів вищої освіти системи знань, умінь і практичних навичок щодо надання першої допомоги дітям дошкільного віку у невідкладних станах. Охарактеризовано модульну побудову дисципліни, її навчально-методичне забезпечення, а також змістові напрями підготовки, що охоплюють питання невідкладних станів, травматизму, інфекційних, паразитарних та алергічних захворювань у дітей дошкільного віку. Визначено структуру готовності майбутніх вихователів до надання домедичної допомоги, окреслено її компоненти та рівні сформованості. Наголошено на значенні практичної підготовки, особистісного розвитку й неперервного професійного самовдосконалення у формуванні здатності педагога діяти ефективно в екстрених ситуаціях. Отримані дані можуть бути використані у процесі підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти, зокрема під час розроблення та впровадження навчальних курсів з домедичної допомоги.

Психологічна компетентність з конструювання суб’єктності як чинник стійкості особистості перед викликами війни

2026-04-02T09:31:37+03:00

Розглянуто психологічну компетентність як ключовий механізм забезпечення стійкості особистості в умовах воєнної дезорганізації життя. На основі положень конструктивістської парадигми сформульовано структурно-функціональну модель конструювання суб’єктності, що складається з рефлексивно-управлінського, когнітивного, автономного та проєктного компонентів. Визначено, що ініціюючим етапом відновлення стійкості є рефлексивна зупинка, яка дозволяє особистості вийти з позиції «об’єкта» та розпочати активну реструктуризацію моделі світу. Доведено, що за змістом стійкість пов’язана зі здатністю до самодетермінації та проєктного мислення, які дають змогу долати розгубленість і «депривацію майбутнього». Обґрунтовано, що суб’єктне конструювання реальності є стратегічним ресурсом, який забезпечує ментальну цілісність і збереження людської гідності в ситуаціях граничної невизначеності.

Освітньо-цифрове середовище закладів фахової передвищої освіти: сучасні виклики та перспективи

2026-03-26T12:38:59+02:00

Тематика статті торкається аналізу освітньо-цифрового середовища як стратегічного інструменту інтенсифікації та сталого розвитку закладів фахової передвищої освіти.

Проаналізовано деструктивні чинники та ризики, пов’язані з нерегламентованим використанням інформаційних ресурсів, що призводять до девальвації педагогічного діалогу, зниження мотивації та виникнення загроз для психофізичного стану суб'єктів пізнання. Акцентовано увагу на проблемі обмеженого залучення потенціалу цифрових платформ через недостатній рівень фахової готовності педагогів.

Унаочнено цілісний спектр переваг цифровізації освітнього простору та структурну архітектоніку цифрової компетентності викладача. Виокремлено компоненти, що формують готовність педагогічних працівників до управління ризиками в умовах інтенсивної мережевої взаємодії.

Концептуалізовано умови особистісно-професійного зростання викладача через формування аргументованої позиції щодо відбору оптимального інструментарію. Доведено, що стратегічні перспективи розвитку фахової передвищої освіти корелюють із переходом до студентоцентрованого навчання на основі функціональної цифрової грамотності всіх учасників освітнього процесу.

Теоретико-методологічні засади концептуалізації інформаційно-аналітичного супроводу відкритої освіти

2026-03-25T19:29:24+02:00

Обґрунтовано теоретико-методологічні засади концептуалізації інформаційно-аналітичного супроводу (ІАС) відкритої освіти в умовах цифрової трансформації та сучасних кризових викликів. Відкрита освіта розглядається як нова освітня парадигма, що базується на принципах безбар’єрності, інклюзивності, гнучкості та навчання впродовж життя. Визначено базові методологічні підходи інформаційно-аналітичного супроводу відкритої освіти; концептуальні ідеї та принципи, на яких ґрунтується концепція відкритої освіти; основні напрями досліджень українських учених у царині розбудови єдиного відкритого інформаційного простору освіти. Виокремлено етапи і завдання концептуальної моделі науково-аналітичного супроводу розбудови єдиного інформаційного простору відкритої освіти (за трансдисциплінарною програмою наукового дослідження відділу наукового інформаційно-аналітичного супроводу освіти ДНПБ України імені В. О. Сухомлинського) на 2026–2028 рр. Акцентовано на трансформації ІАС від пасивного збереження даних до активної аналітичної підтримки суб’єктів освіти.

Концепція інформаційно-аналітичного хабу цифрового дослідницького простору відкритої освіти

2026-03-25T19:36:45+02:00

Обґрунтовано концепцію інформаційно-аналітичного хабу цифрового дослідницького простору відкритої освіти як інтеграційної платформи для накопичення, оброблення та аналітичного опрацювання дослідницьких даних та управління ними. Розглянуто теоретико-методологічні засади функціонування інформаційно-аналітичних систем у контексті цифрової трансформації освіти. Визначено структурні складники хабу на рівнях інформаційному, аналітичному, комунікаційному та управлінському. Запропоновано модель е-ресурсу «Інформаційно-аналітичний хаб Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського» як складника відкритої цифрової науково-освітньої екосистеми. Наголошено на його ролі у підтримці інформаційної освітньої аналітики, забезпеченні доступу до цифрових освітніх ресурсів, а також у прийнятті рішень з управління дослідницькими даними. Підсумовано, що впровадження такого хабу сприятиме підвищенню якості управління освітнім і дослідницьким процесами на засадах відкритої науки.

Алгоритмічна медіаграмотність в умовах розвитку генеративного ШІ: досвід навчання нейромереж за допомогою Google Teachable Machine

2026-03-22T18:17:59+02:00

Стрімкий розвиток генеративного штучного інтелекту вимагає перегляду підходів до формування медіаграмотності сучасних фахівців. Раніше висока ресурсомісткість і потреба у глибоких технічних знаннях були суттєвою перепоною для масового використання ШІ. Це обмежувало впровадження інтелектуальних систем у вебдодатках і навчальних курсах загального профілю.

Тепер же демократизація технологій дозволяє змінити акцент у навчанні: замість написання складного коду користувачі можуть зосередитися на кураторстві даних. У статті проаналізовано практичний досвід застосування платформи Google Teachable Machine у межах навчальної дисципліни «Основи штучного інтелекту» для підготовки нейронних мереж до розпізнавання образів у режимі реального часу.

Застосування сервісів штучного інтелекту у підготовці майбутніх правників і провоохоронців

2026-03-24T00:25:39+02:00

Здійснено аналіз можливостей інтеграції сервісів штучного інтелекту (ШІ) в систему професійної підготовки майбутніх правників і правоохоронців. Актуальність дослідження зумовлена цифровізацією освітнього середовища, зміною професійних вимог і необхідністю узгодження освітніх програм із європейськими стандартами якості й академічної доброчесності. Обґрунтовано, що сервіси генеративного й аналітичного ШІ (ChatGPT, Google Gemini, Claude, Microsoft Copilot, Perplexity AI, Leonardo.ai тощо) сприяють оптимізації освітнього процесу, персоналізації освітніх траєкторій і автоматизації педагогічних завдань. Систематизовано їхні функціональні можливості: створення навчального контенту, розроблення програм і кейсів, підготовка аналітичних матеріалів, формування критеріїв оцінювання тощо.

Доведено, що впровадження ШІ посилює когнітивний складник навчання та розвиток цифрової компетентності здобувачів освіти, водночас актуалізуючи ризики «галюцинацій», академічної недоброчесності й порушення конфіденційності даних. Зроблено висновок, що ефективна інтеграція ШІ можлива за умов нормативного врегулювання, методичного супроводу та етичного контролю, а сам ШІ необхідно розглядати як інструмент підвищення якості юридичної освіти.